Current Anthropology 64/5: 581-98, 2023.

Hierarchy as a Democratic Value in India (with comments & a rejoinder)

Багато в чому демократична взаємодія в Індії тримається не на егалітарних, а на ієрархічних нормах. Ця стаття спирається на широкий етнографічний матеріал, щоб показати, як асиметричні соціальні звичаї патрональної опіки та шани формують демократичне життя країни — факт, який часто залишається непоміченим через егалітарні упередження самих аналітиків. На цій сторінці можна знайти саму статтю, обговорення довкола неї та мою відповідь.

HAU: Journal of Ethnographic Theory 12/3: 686-700, 2022; introduction to a special section “Elementary Forms of Political Life,” with Judith Scheele.

Towards a Critical Ethnography of Political Concepts

Занадто часто політичні аналітики покладаються на категорії західної політичної теорії, які мають обмежене значення в місцевих контекстах. У цій статті ми показуємо, що лишається поза увагою таких зовнішніх рамок, і окреслюємо нові горизонти, які відкриваються, коли ми мислимо тими поняттями, якими самі люди користуються у своєму політичному житті.

Political Theology 25/2: 130-36, 2022.

India's Little Political Tradition

У цьому короткому есе я аналізую одну з великих політичних загадок Індії: попри понад десятирічне панування індуїстсько-націоналістичного режиму, масове політичне насильство так і не вибухнуло. Напади на християн і мусульман залишаються поодинокими, не перетворюючись на погроми. Я стверджую, що глибоко локальна логіка політичних відносин — яка відтворює відданість місцевим божествам у популярному індуїзмі — діє як гальмо, не даючи катастрофі розгорнутися.

Comparative Studies in Society and History 12/3: 686-700, 2019.

Crooked Jurisdictions

У розмові з Ґреґорі Фельдманом, Палем Ньїрі та Джатіном Дуою я досліджую, що є особливого в житті на межі закону і що це життя відкриває про саму природу закону, порядку та політики в їхньому центрі.

Anthropology of This Century 24, 2019.Review of Walter Scheidel's The Great Leveler

Inequality or Death

У своїй масштабній історії Шайдль показує смерть і насильство як великі зрівнювачі нерівності. У своїй рецензії я розглядаю це зворотного боку: після кожної катастрофи ієрархія відроджується з новою силою. Ієрархія виявляється не тимчасовим викривленням, а невід’ємною рисою людського життя.

In The Scandal of Continuity in Middle East Anthropology, ed. by A. Shryock & J. Scheele, 2019.

Secrecy and Continuity in Rajasthan

TBC

Anthropology of This Century 21, 2018.Review of Aaron Ansell’s Zero Hunger and Jason Hickel's Democracy as Death

Egalitarian Fantasy & Politics in the Real World

У цій рецензії на книги Джейсона Гікеля Democracy as Death та Аарона Анселла Zero Hunger я показую, як ієрархія — часто відкинута як утискаюча феодальна спадщина — утримує політичне життя як моральне благо. Від Америки Трампа до зулуських садиб і бразильської глибинки люди шукають не рівних, а відповідальних старших, підважуючи усталене переконання, що прагнення до рівності є універсальним моральним добром.

HAU: Journal of Ethnographic Theory 7/3: 13-17, 2018.

Disciplinary Memory Against Ambient Pietism

У цій полеміці я стверджую, що втрата антропологією власної дисциплінарної пам’яті зробила її заручницею сучасних мод і моральних побожностей. На противагу монотонності переробленої теорії та адвокації, замаскованої під аналіз, я захищаю класику як джерело радикального прозріння антропології: людські світи творяться ідеями, а не речами — урок, про який сучасна антропологія забуває на власний ризик.

International Journal of Politics, Culture, and Society 30: 107-11, 2017.Review of David Graeber’s The Utopia of Rules.

The Wrong Kind of Freedom?

У цій рецензії на книгу Девіда Ґребера The Utopia of Rules я розглядаю його анархізм як насильницьке «анти-діяння». Прагнучи повного звільнення від правил, інституцій і держави, Ґребер, на мою думку, не помічає, що бюрократія — це не просто нудьга, а соціально-творчий ритуал: особистий, політичний і креативний, водночас джерело порядку, втоми й утиску.

Journal of the Royal Anthropological Institute 22/2: 373-91, 2016; with Tommaso Sbriccoli

The Ethics of Efficacy in North India’s Goonda Raj (rule of toughs)

Чому індійські виборці голосують за бандитів? Бо ті роблять справу. Ця стаття пояснює такий вибір через моральну логіку дієвості, а не чесноти — концепт, який нині домінує в антропології морального життя. У північноіндійській політиці вчинки важливіші за характер. Це те, що ми називаємо «етикою ефективності»: виклик західним уявленням про те, що робить владу легітимною, а людину — доброю.

Comparative Studies in Society & History 57/2: 323-54, 2015

The "Criminal Tribe" in India Before the British

Ця стаття спростовує поширену думку, що «злочинні племена» в Індії були британським винаходом. Спираючись на санскритські та народні джерела, вона показує, що задовго до колоніального права індійські тексти вже зображували певні спільноти як спадкові банди злодіїв — таємничі, девіантні, але водночас необхідні для управління. Дослідження показує, як колоніальні категорії лише віддзеркалювали значно давніші місцеві уявлення про кримінальність.

Contributions to Indian Sociology 49/2: 135-61, 2015

Patronage & Community in a Society of Thieves

Ця етнографія показує, як злодійська спільнота в Раджастхані живе через патронат. І божественні, і людські покровителі формують їхню ідентичність, надають їй моральне виправдання і підтримують їхню справу. Крадіжка тут — не просто злочин, а соціальне покликання, яке стало можливим завдяки зв’язкам із богами, вождями, землевласниками й сусідами — усіма, хто робить цю спільноту тим, ким вона є.

Anthropology Today 31/4: 22-25, 2015

India's Human Democracy

У цьому есеї висунуто проривну тезу: індійська демократія працює не всупереч ієрархії, а завдяки їй. Спираючись на етнографію політиків, посередників та виборців у Раджастхані, автор показує, як обов’язки, патронат і нерівні зв’язки активізують політичну участь. Зовсім не підриваючи демократію, саме ці ієрархії забезпечують її життєздатність у найбільшій демократії світу.

American Ethnologist 42/2: 787-88, 2015

Jeffrey Witsoe's Democracy Against Development

У цьому огляді книжки Джеффрі Вітсо Democracy against Development я стверджую, що Біхар показує: демократія може процвітати навіть проти держави. Етнографія політики нижчих каст свідчить, що найзапекліша індійська демократія виникла не завдяки бюрократичному порядку чи розвиткові, а всупереч їм — кидаючи радикальний виклик ідеї про те, що сильна демократія потребує сильної держави.

In Patronage as Politics in South Asia, ed. A. Piliavsky. Cambridge University Press, pp. 1-36, 2014.

Introduction to Patronage as Politics in South Asia

Ця книжка доводить, що патронат — не протилежність демократії, а її нормативна логіка в Південній Азії. Далеко не феодальний пережиток, це жива моральна мова, яка змушує політику працювати: структурує зв’язки щедрості й обов’язку, формує представництво і показує, як демократія тут процвітає через ієрархію, а не всупереч їй.

In Patronage as Politics in South Asia, ed. A. Piliavsky. Cambridge University Press, pp. 154-75, 2014.

India’s Demotic Democracy and Its “Depravities” In the Ethnographic Longue Durée

Цей розділ показує, що індійська демократія функціонує не всупереч патронатові, а завдяки йому. Виборчі бенкети, дари й зобов’язання — це не просто «підкуп виборців», а прояви нормативного морального порядку, у якому лідери — це годувальники, а громадяни — їхні клієнти. Патронат тут — це не вада демократії, а її логіка: те, що робить масову участь живою, відповідальною і стійкою. Принаймні в принципі.

H-Net Reviews, 2014.

India’s Non-Sovereign Kings. Review of Aya Ikegame’s Princely India Reimagined.

imagined йдеться про те, що історія Майсуру показує: влада царя в Індії ніколи не базувалася на суверенітеті, як намагалися подати це британці. Вона ґрунтувалася на патронаті, ритуалі та моральному обов’язку. Навіть позбавлені формальної влади, майсурські правителі продовжували панувати — через дари, почесті та всеохопні соціальні зв’язки.

Modern Asian Studies 47/3: 751-79, 2013.

The Moghia Menace, or the Watch Over Watchmen in British India

Ця стаття спростовує загальноприйняту думку, що «злочинні племена» були британським винаходом 1871 року. Вона розкриває більш раннє законодавство проти моггіїв у Раджпутані, ініційоване не Лондоном, а місцевими правителями та чиновниками. Кампанія показує, що політика щодо «злочинних племен» виникла знизу — через місцеву логіку контролю та нагляду, а не була нав’язана зверху імперською владою.

Cambridge Journal of Anthropology 31/2: 104-22, 2013.

Where Is the Public Sphere? Political Communication and the Morality of Disclosure in Rural Rajasthan

Ця стаття ставить під сумнів уявлення про те, що індійська демократія процвітає в «публічній сфері». Етнографія з Раджастхану показує, що видимість радше змушує замовкнути, ніж дозволяє говорити. Ефективна політична комунікація тут відбувається потайки — за ширмами й у закритих колах. Публічна сфера у габермасівському сенсі, можливо, взагалі не існує в цьому контексті.

Borderland Lives in NorthErinSouth Asia, ed. D. Gellner. Duke UP, 24-45, 2013.

Borders Without Borderlands: On the Social Reproduction of State Demarkation in Western India.

Ця стаття кидає виклик романтичному уявленню про «пористі» прикордоння. Зосереджуючись на внутрішніх кордонах Індії, вона показує, що повсякденне життя не розмиває межі, а навпаки — робить їх жорсткішими та відтворює через інтимні практики: підозру, нагляд і рутинні взаємодії. Люди прикордоння — не космополітичні посередники, а піддані, які живуть усередині кордону і якось дають собі з цим раду.

Theory in Social and Cultural Anthropology: An Encyclopaedia, ed. J. McGee & R. L. Warms. Sage, 465-68, 2013.

Edmund R. Leach

Цей текст пояснює, чому Едмунд Ліч був важливий — не як засновник «школи», а як велика дестабілізуюча сила антропології. Він показує, у чому полягала сила структуралізму Леві-Строса, і як Ліч її використовував — ніколи догматично, а як інструмент, щоб зробити антропологію бунтівною дисципліною, яка шукає чесне знання всупереч загальним уявленням. Теорія, вважав він, повинна служити етнографії, а не навпаки.

HAU: Journal of Ethnographic Theory 1/1: 279-98, 2011. 

Edmund R. Leach’s 1982 Frazer Lecture “Kingship & Divinity,’ ed.

Це перша публікація знаменитої лекції Едмунда Ліча — Frazer Lecture 1982 року. У ній він переосмислює припущення Фрейзера про божественну владу, міф і жертву, запитуючи: що пов’язує богів і царів, і як християнський сюжет вписується у ширший ритуальний контекст? Аргументація Ліча показує силу антропології: міф — це прожитий прецедент, а царювання — це крихка божественність, яку потрібно постійно оновлювати ритуалом.

Comparative Studies in Society & History, 53/2: 290-313, 2011.

A Secret in the Oxford Sense: Thieves and the Rhetoric of Mystification in Western India.

Цей есей запитує: що робить «таємницю» соціально дієвою? Етнографія «касти злодіїв» у Раджастхані показує, що таємниця — це не прихований зміст, а сама містифікація. Вона циркулює в плітках, поліцейських досьє та самопрезентації — й демонструє, як приховане підтримує громадський порядок, владу і саму ідею держави.