Я зараз пишу книжку Endarkenment — про те, як американська політика, колись побудована на засадах Просвітництва, була переосмислена під впливом євангельського християнства — і як ця віра змінила політичну лівицю. Починаючи з холодної війни, коли євангелісти увійшли до республіканської політики, книжка простежує довгу дугу до сучасних прогресивних рухів, що говорять разюче євангельською мовою: від ритуалів публічного сповідання до декларацій про первородний гріх, перевірок на чистоту, відлучень, апокаліптичного мілленаризму й місіонерського запалу навернути школи, робочі місця та інституції до своєї моральної пастви. Те, що почалося як релігійний поворот правих, завершилося культурним переворотом лівих — залишивши Америку з політикою, яка дедалі менше схожа на республіку громадян і дедалі більше — на громаду віруючих. Ця політика відчужила значну частину власного електорату, підживлюючи зростання агресивних правих сил і обрання Трампа, відгомін якого досі струшує світ. Книжка — це заклик до громадян Америки усвідомити цей факт і почути мовчазну більшість, що виступає проти цього повороту, поки ще не пізно.
Сполучені Штати — це проєкт Просвітництва: республіка, створена для того, щоб керувати спільним життям за спільними правилами, захищати права й розподіляти ресурси, тримаючи віру, совість і родину подалі від рук держави. Цей політичний лад почав руйнуватися після завершення холодної війни. Коли історія, здавалося, дійшла кінця, американська політика тихо змінила курс — від своїх просвітницьких засад до театру приватних пристрастей: тіл, ідентичностей і сімейного життя. Турботи, які колись становили серцевину політичного життя — добробут, податки, громадянські й політичні права, спільне благо — зникли з поля зору, залишивши країну розділеною, а більшість американців, які досі вважають саме це сутністю політики, — відчуженими й політично бездомними.
Ця книжка розповідає, як це сталося. Вона показує, як колись маргінальна релігійна спільнота — яка здавна підозріло ставилася до світської влади й вороже до самої політики — піднялася, щоб її переосмислити. Без революцій і кровопролиття євангельські християни тихо заповнили політичну паузу після холодної війни, змінивши тон і мову американської політики. Під проводом таких постатей, як Джеррі Фалуелл, вони перекроїли правих за власним образом: моралізаторських, мілленаристських, зосереджених на гріху, спасінні та долі душ. Перетворення правого крила тепер добре відоме.
Та те, що сталося далі, значно несподіваніше. Через процес дзеркального відображення змінилася й лівиця — змістивши фокус із податків, праці та громадянських прав на тіла, ідентичності й сексуальність. Рухи, що колись боролися за політичні права та справедливий розподіл ресурсів, звернулися до боротьби за тіла й душі: стать, відтворення, ідентичність. Гендер і секс — особливо жіноче тіло, репродукція та бажання, які колись були осердям євангельської моралі — опинилися в центрі політичного життя. Давні змагання за права темношкірих, жінок і ЛГБТ поступилися видовищу нових расових і гендерних ідентичностей. Прагнення рівних прав змінилося вимогами особливого статусу ображених “я”. Звинувачення у первородному гріху — “білості”, “чоловічості” чи “західності” — зайняли місце громадянських та економічних вимог. Публічні ритуали сповіді, покути й відлучення — разом з особистими свідченнями, що колись належали лише євангельським відродженням — почали визначати політичне мовлення. Навіть економічні протестні рухи, як-от Occupy Wall Street, розчинилися в моральному театрі. А екологізм, колись заснований на науці та праві, набув мілленаристського звучання — апокаліптичних попереджень, “вуглецевої провини” та ритуального утримання.
У політичній традиції, створеній колись для того, щоб тримати сектантські пристрасті поза політикою, постала нова сентименталізована публічна сфера. У ній почуття й образи «автентичних “я”», оголошені священними та недоторканними для раціональної дискусії, зробили діалог неможливим.
Ця дивна політика замкнула коло. Популістська правиця — колись охоронниця традиції, морального стримання й сімейних цінностей — перейняла саму виразну граматику, яку колись засуджувала. Мітинги часів Трампа перетворилися на намети пробудження; політична лояльність позначалася через свідчення образи, сигнали ідентичності та ритуальні відлучення — включно з недавнім публічним «скасуванням» інакодумців після вбивства Чарлі Кірка. Унаслідок цього крайні праві й крайні ліві дедалі більше звучать однаково — у своїй зневазі до науки, медіа, охорони здоров’я, політичних інституцій, експертності й самої ідеї істини.
Декілька авторів уже відзначали сектантський характер цього нового політичного життя. Вони вказували на його місіонерський запал, одержимість чистотою та ритуали моральної дисципліни. Джон Маквортера називає це релігією спокути й провини. Ендрю Дойл описує новий пуританізм — із власними єресями, грішниками та святими. Веслі Янг простежує його становлення як «ідеології-наступниці», укоріненої в ідентичності та переконанні, а не в раціональному міркуванні. Ці спостереження влучно передають настрій епохи, але зупиняються на метафорі. Ця книжка йде далі. Вона показує, що так зване «woke» — це не просто релігія за формою, а несвідомий спадкоємець конкретної традиції: американського євангельського протестантизму, який сформував мову, ритуали й внутрішнє життя нової секулярної лівиці.
Я пишу як антропологиня — навчена бачити закономірності за тим, що люди говорять і роблять, і шукати не твердження, а граматику ідей, що їх породила. Я звертаю увагу на ритуали — не як на прикрасу, а як на вияви глибинних моральних логік, що лежать в основі публічного життя. Пишу також як українсько-американка, яка довго вважала себе людиною лівих поглядів — і тепер почувається політично бездомною. Ніде глобальне розпадання політики Просвітництва не відчувається так близько, як в Україні, де я живу й пишу — під виття сирен, коли обидва мої доми розриваються навпіл. Після російського вторгнення я бачила, як багато хто на крайній правиці й крайній лівиці виправдовував або навіть схвалював війну Путіна. Але я побачила й інше: тихе гуртування довкола старих ідеалів. У рідкісний момент політичної ясності люди по всьому світу — через партії й кордони — інстинктивно стали на бік України. Це був найчіткіший за десятиліття вияв політики, побудованої на правах, свободах і законі. Ця книжка — не постріл у культурних війнах, а спроба зрозуміти, як вони заволоділи світом, — і заклик протистояти затемненню, яке вони принесли, в Америці та поза нею.